Заплакані очі, стривожене серце.
Ісусе, мій Друже, мене підкріпи!
Хай жодна образа в мені не знайдеться,
Покрити любов’ю усе поможи.
Зневажливе слово поранило душу,
І погляд принизливий болю завдав.
Любити у відповідь хочу, я мушу,
Як Ти, мій Господь, що невинно страждав.
А ще обманули і “плащ” мій забрали,
“Сорочку” віддати? О, Боже, дай сил!
Я згідна, Ісусе, лише б їм пізнати,
Що чинять не добре. І Ти би простив!
Навчи мене, Боже, щоб мудро чинити,
Хоч зверхність й корисливість бачу в житті.
Дивлюсь на Христа, Він умів всіх любити, —
Без сумніву, приклад достойний мені.
Коли мені важко і серце ридає,
До Того іду, Хто безвинно страждав.
Як бути приниженим й зраненим знає.
Любив аж до смерті! Що зміг, те віддав.
У прикладі Божім натхнення і сила.
Без сумніву знаю, що треба прощать.
Любов Твоя, Боже, мене підкорила.
Я вірю ти хочеш і будеш спасать.
Ховаю від інших солону сльозину.
Потішена Богом спішу потішать!
Щаслива, бо маю у небі родину,
Не буде ніхто там уже ображать.
За тих, хто образив — від серця молюся.
Їм, мабуть, бракує в житті теплоти.
Хай серця черствого любов’ю торкнуся.
Прости їм, Ісусе, прости їм, прости.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Там,где волны... - Сотниченко Андрей у этого стихотворения особая судьба-начато оно было в 1999г,но по просьбе друзей-христиан через некоторое время я дописал несколько строк-оно было положено на музыку,стало еще и песней(милостью Божией,сам я-музыкант)и песня эта участвовала в прославлении Христовом!
Проза : Ссора - Владимир Деменин К какому жанру отнести свой текст затрудняюсь, … может это притча? Помогите, пожалуйста! Буду рад вашим ответам.
Поэзия : женщине, матери, христианке. - Курганская Надежда Конечно, в этом мире много всего могущего погубить душу, особенно молодых. Верить и молиться, молиться и верить- удел матери.
И все же здесь- ноль,
не пойму я, друзья,
ведь быть равнодушными все же нельзя
к судьбе наших женщин,
к судьбе матерей -
Поставьте отметку свою поскорей!
И не надо упрекать, что это не скромно, пожалуйста.
